Ще не вмерла...

Я обожнюю бити морду,
я обожнюю чай з повидлом,
я – простий український гопнік,
я оюожнюю жити як бидло.

Я би випив горілочки танкер,
я обожнюю всі свої блохи.
Я – простий український панкер,
мені похуй, так глибоко похуй.

Вірю, наш час ще настане,
я люблю свою Батьківщину.
Я – простий український міщанин,
я так хочу нову машину.

Я обожнюю цю країну,
вона винна мені мільйони.
Я звичайна совєцка людина,
я не вірю в дієвість закону.

Я працюю, як робот Вертер,
я ненавиджу телик і владу.
Я – простий український фермер,
я сильно хочу в Канаду.

Я люблю свою табуретку,
на ліво я маю право.
Йа – просте українське креветко,
обожнюю мишку і клаву.

Як жахливо все стало тепер,
я дивлюся один-плюс-один.
Я – звичайний старий пенсіонер...
І чому я не вмер молодим?!

Я люблю своє бачення світу,
я обожнюю гроші і силу,
я – простий український політик,
мені похуй, я майже щасливий.